Історична довідка

Одне з найстаріших сіл Тульчинського  району  Холодівка  розташоване  по північному і південному берегах  невеличкої річки  Іцька (Сирота), що впадає в річку Сільниця і витягнулась із заходу на схід 8  км.
Центр села, сільська  рада, лежить за 12 км від районного центру і за 16 км  від залізничної станції Кирнасівка.
Ґрунти навколо Холодівки чорноземні, родючі . Кліматичні умови сприятливі для землеробства, тому жителі села з давніх здавен займаються землеробством.
Конкретних даних про виникнення села немає
Існує дві легенди про походження і назву  села Холодівка за розповідями старожилів, які передаються з покоління в покоління.
Перша легенда відноситься до сивої давнини 1200 року.
На території урочища «бузькова», яке знаходиться за 500 метрів на схід від села Холодівка, і перетинається шляхом Тульчин - Ладижин, було поселення, яке практично зникло з нашестям монголо-татар. Наступ проходив з заходу на схід і люди почувши крики і зойки своїх односельців, почали тікати у ліс в сторону Брацлава. Їм довелося переживати холодну зиму в лісі, в землянках. Адже повертатися на те місце ,яке було залите кров’ю  односельців, не захотіли.
А тому утворили поселення на річці Іцька, що в перекладі з слов’янського означає –сирота.
Перше поселення відноситься на території нинішньої вулиці Зарічна, де проживає сім’я  Ільніцьких. Село дістало назву Холодівка тому, що пережили досить холодну зиму в лісі, в землянках.
 Друга легенда відноситься до другої половини  17 століття.
Вільні поселенці, які тікали на південь від центру Росії, обживали незайняті землі. На території села Холодівка, з її східної сторони, на початку вулиці Чапаєва поселився вільний козак Холодов. Він займався гончарним ремеслом, навколо нього гуртувалися люди, які теж займалися гончарством.
Пізніше, коли територія села попала під вплив Польщі, добавилося закінчення – івка, що визначило подальшу назву села.
Панського маєтку в селі не було.
Багато років хлібороби села працювали на польських магнатів Потоцьких, на російських поміщиків Строганових та на інших гнобителів українського народу.
              У селі є 10 вулиць : 9 Січня, Чапаєва, Гриба, Шкільна, Жовтнева,                              Шевченка,  Зарічна, Молодіжна, Комарова, Кірова. Але, як звичайно буває,               в селах їх називають історичними назвами, які закріпились за ними  здавна.
  • Вулиця Шевченка – має назву „Задворанівка”, це зв’язано  з тим, що вона розташована на північ села, так би мовити за дворами. Ще вулиця знаменита „Царською горою” – це кінець вулиці, де на невеличкому підйомі або горі проживає близько 10 сімей. Хочеться відзначити цих людей надзвичайною працьовитістю, тут завжди весело відзначать свята, а коли час до праці, то завжди дружньо допомагають один одному. „Царська гора” – названа по прізвиську одного з прадавніх жителів –якого прозивали  „Цар”.
  • Вулиця Зарічна знана в селі як „Князькова”. Легенда така, що колись тут жило два брата, які добре хазяйнували, за що були прозвані – „князьками”.
  • Вулиця Героя Радянського Союзу Гриба О.Ф. – ще відома, як „Салаківка”. А от походження цієї назви жителі не пам’ятають. 
  • Молодіжна вулиця – говорить своєю назвою сама. У 1981 році в центрі села було збудовано нові будинки для заселення молодих спеціалістів тодішнього колгоспу „Жовтнева революція ”.
  • Вулицю Чапаєва, яка носить відоме ім’я знаменитого героя громадянської війни, люди нарекли  „Яровою”. Колись давно цю вулицю розділяв великий та глибокий яр. Пізніше його частину засипали землею, щоб утворити греблю, а тоді з лівого боку створили ставок, який називається „Тихоновий”. Біля ставка жив дід на ім’я Тихон.
  • Невелика вулиця 9 січня – це „Капцанівка”. Розповідають, що тут жив дід, на якого казали – „Капця”. Він був знаменитий в селі бджоляр.
  • Вулиці Комарова та Кірова – це „Бондарівка”, в давнину більша частина жителів вулиці займалися бондарством.
  • Вулиця Шкільна завдячує своїй назві школі, яка тут розташовувалась з 1944 по 1973 рік.
  • Вулиця Жовтнева названа на честь революційних подій  жовтня 1917 року, вона є центральною вулицею села.       
В селі є Храм, який побудовано у 1771(1770) році, він дерев’яний одно купольний. В 1834 році до нього прибудовано 2 прибудови, оновлено ікони в 1853 році. Посв'ячено Храм Різдву Пресвятої  Богородиці.
Церква у 1970 році відсвяткувала своє 200-річчя. Отже, є підстави  стверджувати, що село Холодівка  існує понад 300 років.
З 1852 року в селі почала працювати церковно-приходська школа в якій навчалось до 30 дітей, в основному хлопчики. Приміщення церковно-приходської школи на 2 класи було побудовано поруч з церквою тільки у 1894 році.   В середині 19 століття в селі було побудовано гуральню та водяний млин .                                                                                              
Розповідають старожили, що  ґуральня була спалена під час одного стихійного виступу селян у 80-х роках 19 століття , а водяний млин існував до 1962 року обслуговуючи колгоспи і колгоспників.             
В 1863 році було збудоване приміщення волості,біля ставка,  нині по вулиці Шкільна. Біля будинку волості був канцер в який садовили провинившихся селян, звідти долинали крики людей яких били    охоронники.  Будинок волості збудований в 1863 році, в якому в 1944 році розмістилася школа. В цьому приміщенні після революції  в  довоєнні і після воєнні роки розміщувалась  школа, а в 80-х роках 20-го століття бібліотека і пошта.
В дореволюційні часи село було центром Холодівської волості до якої належало 7 сіл колишнього брацлавського повіту: Холодівка, Крищенці , Захаряшівка, Кинашів, Нестерварка і дві Михайлівки. Селяни волості, крім інших податків, сплачували так званий, земський податок, на кошти якого в 1911 році була побудована на південній окраїні села земська  школа. Інших культурно-освітніх закладів в селі в дореволюційний період не було.                                     
Під час революційних подій 1905 року в село Холодівка проникали газети, прокламації та інша революційна література .
Виступи селян с. Холодівки були стихійними і не організованими.
В роки першої світової війни (1914-1917) рр..на фронт було взято багато чоловіків  та коней,що негативно позначилось на обробітку полів.
З великою радістю зустріли Холодівчани звістку, привезену в село фронтовиками  та учасниками  революційних подій в Петрограді Грубиком Денисом та Олійником Антоном  про повалення  царської влади в Росії.
В грудні 1918 р. з числа найбільш енергійних та відданих народу селян було обрано ревком. Першим головою ревкому був Ревус Селефон, членами ревкому були : Мамлай Степан, Гриб Овертій та інші.            
В листопаді 1921 року в селі була створена своя сільська рада, яку очолював Гриб Кіндрат.
На подавлення завоювання революції в 1918 році імперіалісти двинули австро-німецькі війська, які побували і в селі Холодівці.
20 серпня 1918 року селяни  села Холодівки вбили старшину Холодівської волості Севастяна Хомича та вартового О.Головенька і створивши озброєний загін в 100 чоловік рушили через с. Михайлівку на  повітовий центр м. Брацлав де знаходилися австро-німецькі війська. В селі побували банди Денікіна, Петлюри, Тютюнника, Зеленого, Ляховича та ін.
Під час  розбійницького нападу на Україну панської Польші в 1920 році в с. Холодівку вступили війська поляків, які вимагали відновити в окупованих селах владу, яка була до революційних подій. Село було звільнене від поляків кіннотниками Г. Котовського.
В 1922 р. в селі було створено комітет незаможної бідноти,першим головою якого був Гриб Овертій, а членами комнезаму були Прокопчук Дмитро, Буженко Юхим та інші. Крім того в селі розміщувався комнезам Холодівської волості, який очолював Комасюк Теофан.
В селі Холодівці в 1928 році було створено два колективні господарства із бідняків та активу села .Ці невеличкі господарства під назвою «Зірка» і «Прогрес» очолювали  комуністи  Гриб Овертій та Деркач Дмитро.
Як на велике чудо збігалися із всього села жителі на поля „Зірки” щоб подивитися на першого трактора, що почав орати созівську землю. Поява трактора та деяких інших механізмів була для селян наочною агітацією за вступ  в колективні господарства.
Проведенню колективізації чинився опір. Підпалювали колективні будови, отруювали худобу, ламали сг інвентар, організовувалися  замахи на життя комуністів та комсомольців.
У 1930 році організувався «СОЗ»- спільний обробіток землі
На протязі 1929-1931 років було створено три колективних господарства, які носили назви -ім Шевченка, ім Ворошилова, ім 9 січня. . Головами колгоспів на початку їх організацій були Комасюк Теофан, Бондарчук Дементій, Гриб Овертій. 
 В 1930 році   початкова школа була реорганізована в семирічку в якій навчалося 300 дітей, в цьому ж році відкриті також  сільський медичний пункт, клуб та сільську бібліотеку.
В 1932-33р. був великий неврожай, почався голод, ці роки  були голодними і холодними для жителів села Холодівки як і для всієї України. Померло в ті голодні роки сотні  холодівчан.
Одним спасіння для дітей у важкі голодні роки були сільські дитячі ясла, тут дітям давали по маленькому кусочку житнього хліба, суп,стакан молока, завідуючою  працювала Мочульська Раїса Павлівна.
22 червня 1941 р. мирна праця радянських  людей була перервана розбійницьким нападом німецько-фашистських  загарбників.  
 4-го  серпня  1941 року  після  короткого  бою  в  с. Холодівку ввійшли підрозділи німецької армії. Восени 1941 р. с. Холодівка разом з іншими селами  району  було  передано  румунських властям,  які господарювали  в  селі до березня 1944 р..
 Наприкінці 1943 року Радянська Армія розпочала  масові бої за визволення від фашистських загарбників українських земель. У визволенні міст і сіл України приймали участь воїни багатьох національностей нашої країни. Багато жителів села Холодівки воювало в лавах радянської армії,де отримали ордена і медалі за бойові заслуги.
Одним із них став юнак з села Холодівки Гриб Олексій Федорович якому за форсування Дніпра в жовтні 1943 року Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.10.1943 р.було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Загинув Гриб О.Ф. смертю хоробрих 18.12.1943 року в одному з боїв біля ст. Куцовка Кіровоградської області.Пам’ять про Героя зберігають наші односельчани і по нині.
В 1967 році споруджено погруддя Герою Радянського Союзу  Грибу О.Ф. відкриття якого було 9 травня 1967 року.
Саме село було звільнено від фашистських загарбників воїнами другого Українського фронту 14 березня 1944 р.
В роки війни в самому селі Холодівці загинуло 13 солдатів, один із них офіцер Радянської Армії, які захороненні в братській могилі  в центрі села, на честь яких на весні в 1955 р. було встановлено пам’ятник.
Не дочекалась Холодівка своїх 209 воїнів – визволителів які полягли на полях бою за наше світле майбутнє.
З визволенням від фашистів села зразу була відновлена радянська влада. Головою сільської ради було призначено Комасюка Олексія. Було відновлено роботу семирічної школи,медпункту та сільських культурно-освітніх  закладів.  Була  відновлена  робота  колгоспів головами яких були Вовкобрун Іван Самсонович (колгосп ім.. Ворошилова ), Райчук Арсентій  (колгосп ім.. 9-го січня), Рудь Олексій (колгосп ім. Шевченка).
В 1950 р. три колгоспи об’єдналися в одну сільськогосподарську артіль,яка носила ім’я імені Жовтневої Революції, головою якої був Веселий. Актом на вічне користування землею за колгоспом закріплено 3769 га. землі, з них с/г угідь 3161 га., лісу 135 га, фруктового саду 73 га, ставків 23 га та інші – 153 га. На тваринницьких фермах колгоспу тоді було 170 голів коней,  945 голів ВРХ, 1336 свиней, 1726 голів птиці.
Обробіток землі проводиться механізмами, в тракторній бригаді налічувалось: 16 тракторів, 5 комбайнів, 10 сівалок, 3 жатки, 10 автомашин.
Побудовано контору колгоспу 3 корівники, 2 свинарники, електростанцію на 30 кіловат.
 В 1962 році  у восьмирічній школі вже навчалося 250 дітей, 50 чоловік  сільської молоді підвищували свої знання в Тульчинській заочній школі.
Виходець із нашого села в минулому учень нашої школи в 70-х  роках в м.Мічурінську працював  зав. відділом  селекції  при науково-дослідному інституті садівництва ім. І.В.Мічуріна, доктор сільськогосподарських наук – Заяць Василь Корнійович.
З 1956 року в селі працювала  лікарня на 25 ліжок.
В сільському клубі працювала стаціонарна кіноустановка, активно  діяли  гуртки художньої самодіяльності особливо домровий і драматичний (зав. клубом Деркач В.А.)В сільській бібліотеці нараховувалось 6400 книг.В селі працював сільмаг, їдальня (голова ССТ Любонько С.С.),голова крамничної комісії Біленька М.П.
При сільській раді (голова Олійник Ю.А.), а рада нараховувала 23 депутата , були створені постійні комісії,працювали громадські організації: жіноча рада,товариство «Знання», група сприяння держпартконтролю.
 Друкувалась багатотиражна газета «Шляхом Ілліча» (редактор Деркач В.А.) тиражем 850 примірників, випускався «комсомольський прожектор».
 В 1964 році господарство перейшло на грошову оплату праці (до цього були трудодні). З року в рік господарство запроваджувало все нові прогресивні методи господарювання, що значно поліпшило фінансове становище і дало  змогу  за  власні кошти побудувати :
дитячий садочок  «Жайворонок» (1967 р), баню  (1969 р), школу  (1973 р.) , будинок культури на 400 місць (1983 р), адмінбудинок – 1979 р, склад  для  зерна  на 1000 т -1969 р,ЗАВ-10, ЗАВ-25 , Автогараж – 1996 р. критий  тік,заасфальтували територію току площею  1 га,  овочесховище, 4 корівники, 2 свинарники, провели реконструкцію вівчарника, кормовий двір, майстерню польового стану ,вальцьований млин- 1994 р., проклали дорогу до свиноферми, вівцеферми з твердим покриттям  8 км,  двоквартирних будинки,   3 одноквартирні  В селі побудований торговий центр (1975 р.).Також  побудовано пам’ятник (меморіал) загиблим воїнам біля будинку культури ,висаджено алею Пам’яті, на кладовищі побудовано парк «Пам'ять» (1995 р.).
В січні місяці 1993 року на базі колишнього колгоспу « Жовтнева революція» створено колективне підприємство «Холодівське»(голова правління Бельцар А.В.).
В господарстві налічувалось :тракторів 32 шт., автомашин грузових-25, легкових-3 шт.,  комбайнів -9 шт. і багато іншої сг техніки.                         Вартість основних фондів сг призначення становили 5 530 000 грн.
За господарством закріплено  2631 га землі, в т.ч. сг  угідь-2400 га з них :
рілля-2300 га.,  сінокоси- 31 га.,  пасовища - 60 га,  площа лісу-97 га, ставки і водойми -34 га.
З  1997 року з вересня закрито стаціонарне відділення сільської лікарні на 25 ліжок. Працює тільки амбулаторія.
З 1998 року в селі відкрито 2  приватних продуктових магазини, пізніше іще було відкрито два магазини один із них продуктовий, а один промисловий.
У 2000 році відбулися зміни і в сг підприємстві. Сг товариство „Холодівське” було перейменоване у СТОВ (сг товариство з обмеженою відповідальністю) ім. О.Ф. Гриба .
В умовах недостачі паливо мастильних матеріалів, мінеральних добрив, техніки у сг господарстві почали вирощувати менші врожаї,зменшилось поголів’я корів,телят свиней.
Станом на 1-е грудня 2000р із СТОВ ім. О.Ф.Гриба вийшли багато пайовиків із своїми паями .Вони об’єднувалися, віддавали свої земельні  паї орендаторам – Паничу М.П.,Паничу В.М.,Брикулі Володимиру, Голді Ю.П.
В 2002 році СТОВ ім. О.Ф.Гриба був об’явлений банкрутом.
До всіх негараздів додалося ще й стихійне лихо яке не обминуло і нашого села. Стихійне лихо 27-28 листопада 2000 року завдало найбільшої шкоди Вінницькій області .Старожили нашого села не пам’ятають такої ожеледиці. яка б так скувала своїм льодяним панцером все довкола. Не витримували вантажу льоду лінії електропередач та залізобетонні опори. Тільки на території нашого села від тягарю ожеледиці впали 165 електроопор,та 12 високовольтних електроопор.
Поламано фруктові дерева та інші насадження, великої шкоди завдано озимині, садам, лісам та лісопосадкам. З 26 листопада було відключено  з 20 години електричний струм. З 27 листопада по 15 грудня школярі не відвідували школу. З 15 листопада в холодних класах все таки почалося навчання.
Жителі села приклали максимум зусиль,для того щоб відновити електропостачання в громаду.
З 2011 року розпочали роботи про зміни меж  населеного пункту с.Холодівки              
В 2009 році виготовлено Схему планування території населеного пункту  Холодівської сільської ради.
В 2010 році  «Вінницький бройлер»  ВАТ «Зернопродукт МХП»  заключили з  20 власниками  довгострокові договора  оренди на земельні частки (пай) –емфітевзис,  для будівництва комплексу бригад вирощування бройлерів. 
На 14 сесії 6 скликання Холодівської сільської ради було затверджено геральдику та символіку Холодівської територіальної громади.